Протиповітряна оборона (ППО) — це комплекс засобів та дій, що захищають повітряний простір від ворожих літаків, вертольотів, безпілотників і крилатих ракет. Інколи можна почути, як кажуть «система ППО», і це виправдано, адже йдеться не просто про окремі комплекси, а про цілу мережу виявлення і знищення цілей.
Що таке ППО і чим воно відрізняється від ПРО
ППО (протиповітряна оборона) покликана перехоплювати, супроводжувати та знищувати так звані аеродинамічні цілі — це літаки, вертольоти, безпілотні літальні апарати, крилаті ракети тощо.
Натомість ПРО (протиракетна оборона) орієнтована на балістичні ракети (наприклад «Іскандер») і здатна перехоплювати цілі, що рухаються по більш складній траєкторії з надзвичайно високою швидкістю. Тож якщо завданням є саме боротьба з балістичними цілями — потрібні спеціалізовані системи ПРО.
З чого складається система ППО
Коли ми говоримо «система ППО», маємо на увазі цілу мережу засобів, об’єднаних в один інформаційний ланцюг. Вона може включати:
- Радари (РЛС) і/або оптико-локаційні станції (ОЛЗ) для виявлення та супроводу повітряних цілей.
- Зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) чи зенітну артилерію для фізичного ураження цілей.
- Командні пункти (стаціонарні та мобільні), які обробляють інформацію про ціль і видають цілевказівку.
- Транспортні машини — перезаряджання та логістика.
- Авіаційні компоненти:
- літаки далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛВ),
- винищувачі-перехоплювачі.
- Флот: кораблі з ракетними системами для патрулювання надводного та повітряного простору.
У деяких країнах (наприклад, США) роблять ставку на авіацію та флот, тому наземні ЗРК мають другорядну роль. А в колишньому СРСР, і зараз в багатьох пострадянських державах, основу ППО складають саме наземні комплекси.
Як працює ППО: основні етапи
- Виявлення цілі
- Радіолокаційні станції випромінюють радіохвилі та фіксують відбитий сигнал.
- Оптико-локаційні станції (інфрачервоні чи звичайні оптичні прилади) «спостерігають» небо без додаткового випромінювання.
- У деяких системах малої дальності роль «приладу» може виконувати сама людина — військовий, який візуально відстежує простір.
- Класифікація та супровід
- Система визначає характер цілі (літак, БПЛА, крилата ракета тощо), її швидкість, висоту, траєкторію.
- Командний пункт приймає рішення про те, як саме та яким засобом ціль знищувати.
- Цілевказівка
- Обчислюються «параметри цілі» — вектор руху, швидкість, можливі маневри.
- Розраховується траєкторія польоту ракети, щоб вона гарантовано «зустрілася» з ворожим об’єктом.
- Перехоплення і знищення
- Залежно від системи може застосовуватися командне наведення (управління ракетою з землі) чи самонаведення (ракета сама захоплює ціль).
- Ракета підривається поблизу цілі або здійснює hit-to-kill (пряме попадання), створюючи умови, за яких ворожий літальний засіб зазнає критичних ушкоджень або повністю руйнується.
Які задачі розв’язує ППО
- Захист повітряного простору: убезпечення міст, промислових об’єктів, стратегічних точок.
- Прикриття сухопутних військ: не дати авіації противника вільно діяти над полем бою.
- Прикриття власної авіації: змусити ворожі літаки триматися подалі від важливих районів чи маршрутів.
Часто збивати кожну ціль не обов’язково — достатньо створити постійну загрозу для ворожої авіації, щоб вона не ризикувала заходити в «зону ураження».
ППО ближньої, середньої та великої дальності
Залежно від завдань і можливостей виділяють кілька типів ППО:
- ППО далекого радіуса дії (від 100 км і більше)
- Приклад: деякі модифікації С-300, Patriot, SAMP/T та ін.
- Служить для захисту великих територій і критичної інфраструктури.
- ППО середнього радіуса (приблизно 20–100 км)
- Це, зокрема, NASAMS або зенітно-ракетні комплекси «Бук».
- Виконує завдання на середній дистанції, прикриваючи стратегічні об’єкти і бойові порядки військ.
- ППО ближнього радіуса дії (до 20 км)
- Сюди належать комплекси типу Тор, Панцир, а також зенітна артилерія.
- Вони розраховані на перехоплення цілей, що вже прорвалися ближче до важливих об’єктів або поля бою.
- ППО малої дальності (до 10 км)
- Прикладом можуть бути переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) «Стінгер» або «Ігла».
- Застосовуються безпосередньо у військах для швидкої реакції на низьколетючі цілі.
Чим відрізняються ППО IRIS-T та NASAMS
- IRIS-T — це назва європейської системи ППО (розроблена Diehl Defence), що зазвичай має ракети, здатні на високоточне ураження повітряних цілей на середніх дистанціях.
- NASAMS — норвезько-американський зенітно-ракетний комплекс (Kongsberg та Raytheon), що також відомий надійністю та універсальністю.
Основна відмінність полягає у типах ракет і модулях виявлення цілі. NASAMS часто використовує модифіковані ракети від комплексу AMRAAM (повітря-повітря), а IRIS-T бере за основу ракети, розроблені для винищувачів, адаптовані до наземного старту. Обидві системи можна віднести до категорії ППО середнього радіуса, і вони успішно доповнюють одна одну.
Європейська система ППО MEADS
MEADS (Medium Extended Air Defense System) — спільна розробка Німеччини, Італії та США. Цікавим моментом є те, що в MEADS використовуються американські ракети PAC-3MSE від Lockheed Martin, які мають можливості як для ППО, так і частково для протиракетної оборони (але все ж головний наголос тут на аеродинамічні цілі).
Сучасна система ППО — це складний комплекс техніки й програмно-апаратних рішень, мета якого — виявити, супроводити і знешкодити повітряні об’єкти противника. Вона може бути побудована на основі різних підходів: від переваги наземних ЗРК до повітряного і морського компонентів (авіація, кораблі).
Україна сьогодні активно посилює власну систему ППО, комбінуючи різноманітні рішення — радянські, західні, наземні, авіаційні — щоб ефективно протистояти сучасним загрозам з повітря. Головне завдання — створити надійний «парасольковий» захист, який зашкодить ворожій авіації та ракетам вільно діяти в українському небі.
