Агатангел Кримський – видатний мовознавець, історик і сходознавець, чиє ім’я є синонімом глибоких наукових досліджень та патріотичної любові до України. Цей вчений зробив значний внесок у розвиток україністики, арабістики, тюркології та інших галузей, залишивши по собі понад 1000 наукових праць.
Пропонуємо 10 ключових фактів, які допоможуть краще зрозуміти особистість та наукову спадщину Агатангела Кримського.
- 1. Поліглот з глибоким знанням мов
- 2. Автор понад 1000 наукових публікацій
- 3. Українофіл із юності
- 4. Походження з кримського ханства
- 5. Ранні контакти з інтелігенцією та видатна освіта
- 6. Подорожі на Схід та творчість у поезії
- 7. Підтримка ідеї давньої української мови
- 8. Видатна наукова спадщина сходознавства
- 9. Повернення в Україну та академічна діяльність
- 10. Сталінські репресії та трагічний кінець
1. Поліглот з глибоким знанням мов
Агатангел Кримський майстерно володів майже шістдесятьма мовами, а за деякими даними, його мовний репертуар налічував до ста мов. Це дозволило йому досліджувати діалектні особливості не лише української, а й інших мовних груп, що сприяло розвитку міжнародних мовознавчих досліджень.
2. Автор понад 1000 наукових публікацій
Вчений написав більше тисячі наукових публікацій, серед яких монографії, підручники, статті та збірки. Його праці охоплюють різні галузі знань: від арабістики та семітології до фольклористики та етнографії, що робить його дослідження надзвичайно багатогранними та впливовими.
3. Українофіл із юності
Незважаючи на російськомовне середовище родини, вже у юних роках Агатангел виявив глибоку любов до України. Під впливом творчості таких діячів, як Юрій Федькович, Леся Українка та Павло Житецький, він присвячував вільний час вивченню української мови та культури, що стало його першим кроком до національного самоусвідомлення.
4. Походження з кримського ханства
Родовід Агатангела має свої корені на Кримському півострові. Один із його предків був муллою та родичем кримського хана. Утікши з Бахчисарая у 1696 році, цей предок отримав прізвище «Кримський» після хрещення у Литві – факт, що додає особливого колориту його історичному портрету.
5. Ранні контакти з інтелігенцією та видатна освіта
У 19 років Кримський розпочав листування з Іваном Франком, а у 23 роки отримав пропозицію очолити кафедру русько-української філології у Львівському університеті. Студентський період його життя був насичений науковими здобутками, зокрема публікацією збірки оповідань «Повістки і ескізи з українського життя», що передвіщало його подальші великі твори.
6. Подорожі на Схід та творчість у поезії
У 1896 році, після складання магістерських іспитів, вченого відправили у Ліван та Сирію для вивчення сучасної арабської мови. Ця подорож стала творчим каталізатором: там він написав єдину збірку поезій «Пальмове гілля» та створив «Бейрутські оповідання», що демонструють його художню майстерність.
7. Підтримка ідеї давньої української мови
Кримський стверджував, що українська мова існувала як самостійна мовна система ще з XI століття. Його наукові дослідження, зокрема «Українська граматика» та «Нариси з історії української мови», підтверджують давність і унікальність української мови, що має важливе значення для історії нації.
8. Видатна наукова спадщина сходознавства
Агатангел Кримський став автором першої в світі історії арабської літератури у п’яти томах, чотирьохтомної «Історії Туреччини та її письменства» і «Історії Персії та її письменства». Його творчий доробок налічує 26 томів, що закріпило його статус одного з найвидатніших лінгвістів і сходознавців свого часу.
9. Повернення в Україну та академічна діяльність
У 1918 році Кримського запросили до Києва за ініціативою Володимира Івановича Вернадського для заснування Української академії наук. Він став одним із перших академіків, очолив історико-філологічний відділ та активно сприяв розвитку української науки, зокрема створенню першого словника української мови та розробці «Найголовніших правил українського правопису».
10. Сталінські репресії та трагічний кінець
Життя вченого було позначене трагічними подіями радянської епохи. Незважаючи на його численні наукові заслуги, Кримський зазнав репресій у зв’язку з фальшивими звинуваченнями у націоналістичній діяльності. У липні 1941 року його заарештували, а 25 січня 1942 року він помер у лазареті в’язниці НКВС у Кустанаї (Казахстан). Його місце поховання досі залишається невідомим.
