Що таке синестезія

Здоров'я

Чи замислювалися ви, чому деяким людям «чарка ллється синім», а ім’я «Катерина» «смакує» шоколадним тортом? Така незвичайна перехресна робота органів чуття має назву синестезія. За даними різних досліджень, з нею живе від 1 % до 4 % населення, а окремі огляди оцінюють показник навіть у 13 % – адже легкі форми часто лишаються непоміченими.

Розглянемо, що таке синестезія, як вона виникає, які буває види та чому цей феномен все частіше пов’язують із творчими здібностями.


Що таке синестезія

Синестезія – це неврологічний стан, за якого стимул в одній сенсорній системі мимоволі викликає відчуття в іншій. Люди можуть:

  • бачити звуки у вигляді кольорових спалахів;
  • «коштувати» слова чи імена;
  • відчувати текстуру музики.

Важливо: синестезія не є психічним розладом і зазвичай не потребує лікування. Навпаки – дослідження показують, що синестети частіше мають підвищену креативність та кращу пам’ять асоціацій.


Види синестезії

ВидКлючова «зв’язка» чуттівТипові приклади
Хроместезіязвук → коліракорди відображаються яскравими плямами
Графема-колірлітера/цифра → колір«А» завжди червона, «5» – зелена
Лексико-смаковаслово → смак«понеділок» відчувається як м’ята
Дзеркальна дотиковабачити дотик → відчувати йогопри вигляді, як когось щипають, виникає щем
Просторова послідовністьчисла/дні → простіркалендар «розгортається» у 3-D

Як виникає синестезія? Генетичні гіпотези й роль аксоногенезу

Нині панує думка, що синестезія успадковується полігенно. Помітні сімейні «кластери» спонукали генетиків дослідити ДНК родин, де звукоколірна (аудіо-візуальна) синестезія передавалася поколіннями.

У дослідженні Інституту психолінгвістики Макса Планка команда Аманди Тілот секвенувала геноми трьох таких родин і виокремила 37 рідкісних варіантів генів, пов’язаних з аксоногенезом — процесом росту нервових волокон. Надмірні аксони створюють «зайві» мости між сенсорними зонами, що й породжує перехресні відчуття.


Синестезія у дітей та дорослих

  • Дитячий вік: перші асоціації часто з’являються у 2-7 років, коли сенсорні шляхи мозку пластичні.
  • Дорослі: прояви залишаються стабільними; люди легко проходять «тест на синестезію» – повторно називають ті самі асоціації з точністю 80–90 %.
  • Набута форма можлива після травм, прийому психоактивних речовин чи медитацій, але рідкісна й менш стабільна.

Синестезія й креативність

Відомі синестети:

  • Дюк Еллінгтон – описував акорди кольорами;
  • Біллі Джоел та Фаррелл Вільямс – бачать музику як «палітру»;
  • Василь Кандинський створював картини, «слухаючи» кольороподібні мотиви.

Численні опитування вказують: синестети частіше обирають творчі професії, швидше розв’язують задачі, що потребують образного мислення.


Як дізнатися, чи є у вас синестезія: швидкий тест онлайн

  1. Оберіть 20 букв або звуків і запишіть асоціації (колір, смак, форму).
  2. Повторіть через тиждень без підглядання.
  3. Співпадіння ≥ 80 % свідчить про синестетичну стабільність.

Безкоштовні веб-тести: Synesthesia Battery, Project Synaesthesia.


Чи можна «розвинути» синестезію: думка нейробіологів

  • Навчання та пам’ять: регулярні асоціативні вправи можуть посилити крос-модальні зв’язки, але зробити їх автоматичними вдається не всім.
  • Нейропластичність: ігри з кольором для літер чи музики для смаків активізують смуги кори, втім доведеної методики «набуття» синестезії поки немає.
  • Безпека: експерименти з психоделіками дають тимчасовий ефект і несуть ризики для психічного здоров’я.

Поради батькам і вчителям

  1. Заохочуйте дитину описувати свої асоціації – це розвиває мовлення й емоційний інтелект.
  2. Використовуйте кольорові підказки (наприклад, для запам’ятовування нот) як інструмент навчання.
  3. Якщо синестезія спричиняє сенсорне перевантаження, навчіть дитину технік релаксації й створіть «тиху зону» без яскравих подразників.

Синестезія – яскравий приклад того, наскільки індивідуально може працювати наш мозок. Попри «екзотичність», цей стан доволі поширений, має чітку генетичну складову й безліч форм. Якщо ви чи ваша дитина відчуваєте світ «більш ніж одним шляхом», сприймайте це не як відхилення, а як додатковий ресурс креативності та пізнання.